Нині — жіночий скит, до 1930 р. — чоловіча обитель, що тривалий час була підвідомчою Михайлівському Золотоверхому монастирю. На терені Феофанії —Пантелеймонівський собор, найбільший православний храм київських околиць (вул. Академіка Лебедєва, 19—27).

Скит утворився на терені Лазарєвщини — заміського хутору, колись відомому своєю пасікою, на південному сході від Києва неподалік від Васильківського тракту. 1802 р. Сенат передав Лазарєвщину Михайлівському Золотоверхому монастирю для заміської архієрейської дачі. Настоятель монастиря єпископ Феофан (Шиянов) у 1802—03 рр. спорудив тут храм Чуда Архістратига Михаїла і будинок для літнього відпочинку. У день освячення храму місцевість на честь єпископа перейменували на Феофанію. Дача спочатку мала штат із шести ченців. Деякий час вона використовувалася за призначенням нерегулярно. З 1861 р. тут постійно мешкав ієромонах Воніфатій (Виноградський), котрий започаткував у Феофанії чернече життя. Він і підлеглі йому ченці впорядкували поселення. У 1865—67 рр. було зведено новий літній настоятельський будинок і біля нього цегляну церкву Всіх Святих. Після смерті о.Воніфатія (1871) обитель очолив його помічник о.Іринарх (Дорогавцев). Протягом 30 років він здійснив у Феофанії спорудження нової цегляної церкви Володимирської ікони Божої Матері, дзвіниці, церковно-парафіяльної школи, інших житлових та службових будівель, впорядкування водогону від місцевих джерел. 2 липня 1901 р. Феофанію було перетворено на скит, який отримав власний бюджет, але настоятель Михайлівського монастиря водночас був настоятелем скита і продовжував використовувати його як дачу. Управитель скита мав звання будівничого. У 1905—14 рр. у Феофанії було збудовано Пантелеймонівський собор. 26 лютого 1915 р. Синод ухвалив перетворити скит на самостійний чоловічий Феофаніївський Пантелеймонівський монастир. Його першим настоятелем призначили ігумена Софронія, котрий перед тим виконував обов'язки будівничого скита.

У радянські роки монастир був ліквідований, на його терені розмістили господарство робітничої кооперації — скотарню та птахоферму, частина території використовувалася дитячим будинком. Певний час усі чотири церкви залишалися діючими. На 1 травня 1928 р. у Феофанії ще мешкали 46 ченців, на 1 січня 1929 р. — 69 ченців і 22 черниці. Зрештою, у серпні-вересні 1930 р. їх виселили, а храми закрили. У повоєнні роки територія Феофанії належала АН УРСР. Церкви Дива архістратига Михаїла та Володимирської ікони Божої Матері були знесені, Всіхсвятську церкву перебудовано, Пантелеймонівський собор занепав і стояв у руїнах.

1990 р. собор повернули віруючим, а 1993 р. рішенням Синоду УПЦ відбудований храм і навколішні угіддя й споруди передані Покровському жіночому монастирю для утворення тут скиту. На 1995 р. було 30 черниць. Як житлове помешкання для них використовується, зокрема, колишній готель при скиті по вул. Академіка Лебедєва, 19. Триває реставрація та розбудова споруд обителі.

← ВВЕДЕНСЬКИЙ МОНАСТИР		КИТАЇВСЬКА ПУСТИНЬ →