До спорудження Троїцького собору — парафіяльний храм села Троєщина (тепер у міській смузі). Нині — Святодухівська церква зі скитом (вул. Кірова, 2).
Дерев'яну церкву св.Трійці було збудовано не пізніше середини ХVIII ст. Імовірно,храм неодноразово перебудовувався і змінював своє місце разом з усім селом, яке лежало у дніпровській заплаві і потерпало від весняних повеней. На початку ХХ ст. садиба храму розташовувалася по сучасній вул. Леніна, 27. Церква залишалася діючою після революції та впродовж нацистської окупації. У вересні 1943 р., готуючись до оборони Києва від радянських військ німецькі частини нищили лівобережні села. Спалили і Троєщину. За споминами старожилів, посеред згарища ще три дні височіла церква, потім спалили і її.

Після звільнення Київщини від окупантів мешканці села разом з домівками заходилися відбудовувати і храм. Коли у сусідній Вигурівщині було ліквідовано Георгіївську парафію, троєщинцям вдалося відстояти свій храм.

Однак на початку 1960-х рр. влада твердо вирішила прибрати з центру села "культову споруду", та збудувати на її місті будинок культури. Напружена боротьба точилася до осені 1965 р. Нарешті церковна громада отримала ультиматум - у короткий термін перенести храм у малопридатну місцевість на околиці села. Невиконання цієї вимоги прирікало церву на знищення. З огляду на такі обставини мешканці Троєщини і Вигурівщини, працюючи вдень і вночі під проводом о. Леоніда Соболєва, за три доби розібрали церкву та вивезли її на нову ділянку. Наприкінці листопада — на початку грудня того ж року парафіяни звели храм на тому місці, де він стоїть і дотепер.

Коли поряд з дерев'яною церквою побудували Троїцький собор (1997), постало питання про долю старої парафіяльної церкви. У жовтні 1998 р., указом митрополита Володимира (Сабодана) вона стала храмом чоловічого скиту Зішестя Святого Духа, який був заснований тим самим указом. Скит підпорядковувався Києво-Печерській лаврі. Настоятелем став архімандрит Пімен (Соболєв). Впродовж двох років піклуванням о.Пімена (після прийняття схими Серафима) були побудовані чернечий корпус, трапезна, лазня з пральнею та закладено фундамент дзвіниці. Але після його смерті знов опинилося під загрозою подальше існування старої церкви, так само як і Святодухівського скиту.