Труба водогазопроводная 400 неоцинкованная
труба водогазопроводная 400 неоцинкованная
www.ru-truba.ru
Пошук
Популярне
- МИХАЙЛІВСЬКИЙ ЗОЛОТОВЕРХИЙ СОБОР
- ДЗВІНИЦЯ СОФІЙСЬКОГО СОБОРУ
- СОФІЙСЬКИЙ СОБОР
- УСПЕНСЬКИЙ СОБОР (ВЕЛИКА ЦЕРКВА) ПЕЧЕРСЬКОГО МОНАСТИРЯ
- АНДРІЇВСЬКА ЦЕРКВА
- КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКА ЛАВРА (ПЕЧЕРСЬКИЙ МОНАСТИР)
- ПОКРОВСЬКА ЦЕРКВА НА ПОДОЛІ
- ТРОЇЦЬКИЙ (ІОНІВСЬКИЙ) МОНАСТИР
- ГОЛОСІЇВСЬКА ПУСТИНЬ
- МИХАЙЛІВСЬКИЙ ЗОЛОТОВЕРХИЙ МОНАСТИР
ВВЕДЕНСЬКИЙ МОНАСТИР

Жіноча обитель, що існувала наприкінці XIX — у XX ст. на Печерську (вул. Московська, 42). Нині відроджена як чоловічий монастир.
Мотрона Єгорова, вдова офіцера, після загибелі чоловіка переїхала 1856 р. до Києва і вирішила заснувати тут жіночу релігійну громаду. З цією метою вона впровдож 1869—76 рр. стала власницею кварталу на Печерську і 1877 р. звернулася до митрополита Філофея з проханням заснувати її коштом у Києві громаду для 33 жінок похилого віку, вдів та сиріт. Клопотання Єгорової було задовільнено, і 4 березня 1878 р. вийшов відповідний указ імператора Олександра II. Нова община мала користуватися загальним положеннями усіх жіночих релігійних громад Росії (на відміну від монастирів, їхні члени не обов'язково мали бути чорницями); указ передбачав, що громада ніколи не буде звертатися до митрополії по грошову допомогу.
Коли 9 березня 1878 р. Єгорова померла, община вже фактично існувала. Заходами призначеної начальницею ігумені Євфалії у будинку на розі Московської і Рибальської того ж року було влаштовано церкву на честь Введення Богородиці до Храму, а наступного року — церкву в ім'я св.Димитрія, де поховано засновницю обителі, яка перед смертю прийняла постриг з ім'ям Димитри. 1882 р. збудовано дзвіницю. При обителі були готель і богодільня. Община існувала за рахунок процентів з капіталу засновниці, а також отримувала прибуток, здаючи квартири у будинках, які містилися на її території. Крім того, община була відома у Києві виготовленням "фірмових" стьобаних ковдр. На початку XX ст. в обителі мешкало вже 140 жінок, у 1901 р. Введенська община здобула статус монастиря, при якому почала діяти церковно-парафіяльна дівоча школа.
Наприкінці 1930-х років монастир було ліквідовано, а його дзвіницю розібрано. Громада знов почала діяти під час нацистської окупації, але 1961 р. її знов закрили, а чорниць переселили до Флорівського монастиря. З 1992 г. при колишній монастирській церкві діяла Введенська парафія УПЦ. Її святинею стала чудодійна ікона Божої Матері "Призри на смирение", передана храму флорівською схимонахинею Феодорою, в якої образ зберігався з 1937 р. Згідно з указом Синоду УПЦ від 6 грудня 1996 г. замість Введенської парафії було відкрито чоловічий монастир. Його очолює архімандрит Даміан (Давидов).
Мотрона Єгорова, вдова офіцера, після загибелі чоловіка переїхала 1856 р. до Києва і вирішила заснувати тут жіночу релігійну громаду. З цією метою вона впровдож 1869—76 рр. стала власницею кварталу на Печерську і 1877 р. звернулася до митрополита Філофея з проханням заснувати її коштом у Києві громаду для 33 жінок похилого віку, вдів та сиріт. Клопотання Єгорової було задовільнено, і 4 березня 1878 р. вийшов відповідний указ імператора Олександра II. Нова община мала користуватися загальним положеннями усіх жіночих релігійних громад Росії (на відміну від монастирів, їхні члени не обов'язково мали бути чорницями); указ передбачав, що громада ніколи не буде звертатися до митрополії по грошову допомогу.
Коли 9 березня 1878 р. Єгорова померла, община вже фактично існувала. Заходами призначеної начальницею ігумені Євфалії у будинку на розі Московської і Рибальської того ж року було влаштовано церкву на честь Введення Богородиці до Храму, а наступного року — церкву в ім'я св.Димитрія, де поховано засновницю обителі, яка перед смертю прийняла постриг з ім'ям Димитри. 1882 р. збудовано дзвіницю. При обителі були готель і богодільня. Община існувала за рахунок процентів з капіталу засновниці, а також отримувала прибуток, здаючи квартири у будинках, які містилися на її території. Крім того, община була відома у Києві виготовленням "фірмових" стьобаних ковдр. На початку XX ст. в обителі мешкало вже 140 жінок, у 1901 р. Введенська община здобула статус монастиря, при якому почала діяти церковно-парафіяльна дівоча школа.
Наприкінці 1930-х років монастир було ліквідовано, а його дзвіницю розібрано. Громада знов почала діяти під час нацистської окупації, але 1961 р. її знов закрили, а чорниць переселили до Флорівського монастиря. З 1992 г. при колишній монастирській церкві діяла Введенська парафія УПЦ. Її святинею стала чудодійна ікона Божої Матері "Призри на смирение", передана храму флорівською схимонахинею Феодорою, в якої образ зберігався з 1937 р. Згідно з указом Синоду УПЦ від 6 грудня 1996 г. замість Введенської парафії було відкрито чоловічий монастир. Його очолює архімандрит Даміан (Давидов).
ФЕОФАНІЇВСЬКИЙ СКИТ → |
---|