Невеликий усамітнений монастир у Голосієві, підпорядкований Києво-Печерській лаврі. Діяв у XVII — на початку XX ст. Нині відроджений як самостійна обитель.

1631 р. Петро Могила заснував у мальовничій долині Голосіївського струмка скит, що належав Печерському монастирю. Тут були збудовані церква в ім'я св.Іоана Сочавського, невеликий будинок для архімандрита і кілька келій. У 1680-і роки Варлаам Ясинський заснував тут церкву свв.Варлаама і Іоасафа. За архімандрита Тимофія Щербацького (між 1740 і 1747 рр.) замість цих двох дерев'яних було споруджено нову двоярусну церкву, причому нижній ярус з престолом в ім'я свв.Варлаама і Іоасафа був мурований, а верхній, з престолом в в ім'я св.Іоана Сочавського — дерев'яним. 1764 р. постав дерев'яний храм на честь ікони Богоматері "Живоносного Джерела", заснований архімандритом Зосимою Валькевичем. У XVIII ст. пустинь була важливим господарським осередком з фруктовим садом, млином, пасікою і липовим гаєм та улюбленим місцем відпочинку лаврських ієрархів.

З 1786 р. введено правило, за яким посаду лаврського архімандрита почали "за сумісництвом" обіймати київські митрополити, а тодішній архімандрит Зосима Валькевич був звільнений. На знак моральної компенсації йому надали в довічне управління Голосіївську пустинь. Після смерті Зосими у 1793 р. пустинь перетворили на лаврське подвір'я, дерев'яну церкву перенесли до монастиря у Богуславі, друга прийшла у занепад і поволі зруйнувалася.

1831 р. до Голосієва перенесли з Китаївської пустині ще одну дерев'яну церкву, яку назвали в в ім'я св.Іоана Сочавського. За митрополита Філарета Амфітеатрова, який любив відпочивати у Голосієві, тут знов відродилося чернецьке життя. Коштом графині Анни Орлової-Чесменської було споруджено цегляну Покровську церкву, будинок митрополита з домовою церквою св.Іоана Багатостраждального та господарські споруди. 1853 р. пустинь названо Свято-Покровською, а дерев'яний храм Іоана Сочавського перейменований на церкву Живоносного Джерела (розібрана 1900 р.). Наприкінці XIX — на початку XX ст. тут тривали будівельні роботи за проектами Євгена Єрмакова. Головною спорудою стала нова церква Живоносного Джерела (1910—12). Пустинь уславили старці-духівники преподобні Парфеній і Олексій (Шепелєв). Пустинь залишалася великим центром господарської діяльності, тут діяли пасіка і три млини. 1905 р. було влаштовано водогін.

У листопаді 1920 р. Київський губревком затвердив статут церковної громади Голосіївської пустині. Остаточно церковне життя тут було ліквідоване 1927 р. Більшу частину споруд використовували сільськогосподарський і лісотехнічний інститути, у 1950—60-і роки їх було розібрано. До нашого часу у спотвореному вигляді дійшов лише будинок митрополита.

1991 р. пустинь передано церковній громаді. 17 червня 1993 р. у відремонтованій домовій церкві було проведено першу літургію. 7 березня 1996 р. Синод УПЦ благословив відкрити самостійний чоловічий монастир "Свято-Покровська Голосіївська пустинь". Тривають ремонтні і будівельні роботи. Розроблені проекти відновлення монастирського ансамблю.

← КИТАЇВСЬКА ПУСТИНЬ		ФЛОРІВСЬКИЙ МОНАСТИР →